###Майкл ОДИБЕ: «Моя мечта - попасть в клуб-гранд» ###
Погодьтеся, не щодня в український чемпіонат переходить футболіст із італійської Серії А. Тим більше, у клуб «Арсенал», який, за всієї поваги до нього, наразі складно віднести до когорти найсильніших клубів України.
Втім, влітку склад «червоно-синіх» поповнив Майкл Одібе, екс-гравець італійської «Сієни» та кандидат до збірної Нігерії, у якій він дебютував цьогоріч у лютому в контрольному матчі з національною командою Сьєрра-Леоне. Попервах у «Арсеналі» Одібе не мав регулярного місця в основі, але, набравши форму, стрімко увірвався до стартового складу нового клубу. А зовсім нещодавно, понад тиждень тому, Майкл відзначився прем’єрним голом у складі «Арсеналу» — саме він вдало зіграв при стандартному положенні та розпочав розгром львівських «Карпат». Розмову з нігерійським легіонером розпочали з поганого – згадали останній матч проти «Волині».
«У Нігерії кожен мріє переїхати до Європи»
— Майкле, «Арсенал» набрав дуже серйозної ходи, але у п’ятницю несподівано поступився «Волині». Що сталося у Луцьку?
— Можливо, ми не продемонстрували своєї кращої гри, проте, впевнений, що і на поразку також не заслуговували. Фортуна тоді була на боці наших суперників. Проте з цієї невдачі особливої трагедії не робимо — ми досі залишаємося на прийнятному четвертому місці та рухаємося вперед. Тренерський штаб і футболісти знають, як зробити так, аби подібне більше не повторилося.
— Розкажи про те, як починалися твоя кар’єра футболіста?
— Нічого екстраординарного – у дитинстві грав у футбол будь-де. Згодом мене помітили, займався футболом більш організовано. Так вийшло, що у рідному чемпіонаті я виступав не дуже довго – мене помітили у Європі. Кожен нігерійський футболіст мріє одного чудового дня переїхати до Старого світу – і я не виняток. Пограв трішки у Бельгії, а потім перебрався до «Сієни».
— Родина у тебе футбольна чи ні?
— Так, родина дуже спортивна. Батько — футболіст, а мама досягла вершин у легкій атлетиці. Тож особливого вибору, ким ставати в дитинстві, у мене не було (сміється). Старші брати – також грають у футбол. Зокрема, Еммануель Одібе нині захищає кольори клубу «Шуртан» – це в Узбекистані.
«Нігерійські друзі розповіли всю правду про Україну»
— Як виник варіант із «Арсеналом»?
— Річ у тім, що, на жаль, повноцінно закріпитися попри всі зусилля в «Сієні» не вдалося. Десь проблеми зі здоров’ям завадили, не завжди конкуренцію витримував. Спочатку мене влаштували до оренди у клуб «Сюдтіроль» – це третя за рангом італійська ліга. Звісно, я був не у захваті від такого розвитку подій. Зрештою, влітку мій агент запропонував цей варіант – саме завдяки агенту я і опинився в «Арсеналі».
— Чи були якісь ще варіанти, крім «Арсеналу»?
— Так, справді був певний інтерес і від інших клубів. Зокрема, мною зацікавився німецький «Кайзерслаутерн», а також три італійські клуби — «Болонья», «Чітаделла» та «Падова», був інтерес і в Росії. Проте найбільш конкретну пропозицію мені зробив саме «Арсенал».
— За нашою інформацією, ти досі на контракті з «Сієною», а у Києві перебуваєш на правах оренди…
— Саме так, проте відчуваю, що тут я затримаюсь надовго. Є бажання підписати повноцінний контракт.
– Перед переїздом до України, мабуть, радився з численними нігерійцями, котрі виступають у нас?
– Звичайно, відразу зателефонував Айїлі Юссуфу, який тут уже не один рік виступає. Він мені розповів, що тут усе «окей», гарантував, що не пожалкую, якщо переїду до «Арсеналу». Ще проконсультувався з іншими динамівцями — Лукманом Аруною та Брауном Ідейє, котрі переїхали до України також влітку, але трошки раніше за мене. Вони також запевнили мене, що все буде гаразд.
— А що знав про Україну перед переїздом?
— Зізнаюся чесно, що нічого. Був у курсі хіба що про футбол в України. Знав, що такі клуби, як «Шахтар» і «Динамо» завжди, як-то кажуть, на виду в Європі — регулярно грають у Лізі чемпіонів.
— Ти відіграв майже десяток матчів у Серії А. Які враження?
— Пам’ятаю кожен матч у складі «Сієни». Поєдинки у Серії А — це справді щось незабутнє. Особливо запам’ятався матч проти «Ювентуса». Ми приймали «Стару синьйору» вдома та програвали з рахунком 0:3. У перерві я вийшов на поле, і ми неймовірним чином змогли відігратися. Звісно, я ці події не дуже пов’язую, проте, що й казати, було приємно. Певно, той матч запам’ятаю на все життя.
— Не секрет, що українська прем’єр-ліга поступається італійській Серії А. Чи реально порівняти ці чемпіонати?
— Безумовно, рівень футболу в Італії вищий — це факт. Проте мене у жодному разі не розчарував український чемпіонат — зізнаюся, що був гіршої думки про УПЛ до переїзду.
«Намагаюся дружити з усіма!»
— Яким чином проводиш вільний час у Києві?
— Постійно зустрічаюся зі своїми друзями. Скажімо, після тренування рідко коли відразу розходимося по домівках — можемо разом сходити пообідати чи повечеряти у компанії одноклубників.
— А з ким ти найбільше спілкуєшся?
— А для мене усі — друзі. Ми робимо спільну справу, тому маємо підтримувати дружні стосунки один із одним – інакше нічого не вийде. Ось ти, хоча і не мій одноклубник, а журналіст, – все одно для мене теж друг. Я дуже дружелюбний!
— Тож, друже, розкажи мені про те, якою мовою спілкуєшся з товаришами по команді, з тренером?
— Ти знаєш, я вже розпочав вивчати російську, дещо розумію. Записався до вчителя, котрий кілька разів на тиждень покращує мої знання. Гадаю, без володіння мовою, якою спілкується більшість у команді, — складно розуміти все в повному обсязі. Взагалі тренер і деякі гравці володіють ще й англійською — тож якоїсь проблеми у цьому немає.
— Ти одного разу відіграв у складі збірної Нігерії. Чи перебуваєш наразі у полі зору тренерів національної команди?
– Так, виклики отримую регулярно, а ось виходити на поле вдається, на жаль, не завжди. Працювати, працювати і ще раз працювати — моє завдання на сьогодні. Якщо не буду зупинятися — впевнений, невдовзі стану основним у збірній.
— У червні в Україні пройде чемпіонат Європи. До збірної Нігерії ця подія має дуже відносне значення, але чи збираєшся особисто відвідати хоча б один матч?
— Є такі плани. Сезон уже закінчиться, проте навряд чи поїду відразу з Києва у відпустку — саме задля того, аби побувати на такій події, нехай і у статусі спостерігача.
— Наостанок, яка твоя найзаповітніша футбольна мрія, Майкле?
— (після довгої паузи) Мабуть, скажу жахливу банальність, проте одного дня мрію потрапити до складу якогось гранда європейського футболу.
ДОСЬЄ
Майкл ОДІБЕ, захисник київського «Арсеналу». Народився 23 липня 1988 р. у місті Лагос, Нігерія. Виступав у командах:
«Фьорст Банк» (Нігерія), 2007-2008 – 24 матчі, 1 гол-
«Юніон» (Бельгія), 2008-2009 – 11 матчів-
«Сієна» (Італія), 2009-2010 – 9 матчів-
«Сюдтіроль» (Італія), 2011 – 13 матчів, 1 гол-
«Арсенал» (Україна), 2011 – 5 матчів, 1 гол.
У складі збірної Нігерії провів 1 матч.
Джерело: Гліб КОРНІЄНКО, Український футбол
Втім, влітку склад «червоно-синіх» поповнив Майкл Одібе, екс-гравець італійської «Сієни» та кандидат до збірної Нігерії, у якій він дебютував цьогоріч у лютому в контрольному матчі з національною командою Сьєрра-Леоне. Попервах у «Арсеналі» Одібе не мав регулярного місця в основі, але, набравши форму, стрімко увірвався до стартового складу нового клубу. А зовсім нещодавно, понад тиждень тому, Майкл відзначився прем’єрним голом у складі «Арсеналу» — саме він вдало зіграв при стандартному положенні та розпочав розгром львівських «Карпат». Розмову з нігерійським легіонером розпочали з поганого – згадали останній матч проти «Волині».
«У Нігерії кожен мріє переїхати до Європи»
— Майкле, «Арсенал» набрав дуже серйозної ходи, але у п’ятницю несподівано поступився «Волині». Що сталося у Луцьку?
— Можливо, ми не продемонстрували своєї кращої гри, проте, впевнений, що і на поразку також не заслуговували. Фортуна тоді була на боці наших суперників. Проте з цієї невдачі особливої трагедії не робимо — ми досі залишаємося на прийнятному четвертому місці та рухаємося вперед. Тренерський штаб і футболісти знають, як зробити так, аби подібне більше не повторилося.
— Розкажи про те, як починалися твоя кар’єра футболіста?
— Нічого екстраординарного – у дитинстві грав у футбол будь-де. Згодом мене помітили, займався футболом більш організовано. Так вийшло, що у рідному чемпіонаті я виступав не дуже довго – мене помітили у Європі. Кожен нігерійський футболіст мріє одного чудового дня переїхати до Старого світу – і я не виняток. Пограв трішки у Бельгії, а потім перебрався до «Сієни».
— Родина у тебе футбольна чи ні?
— Так, родина дуже спортивна. Батько — футболіст, а мама досягла вершин у легкій атлетиці. Тож особливого вибору, ким ставати в дитинстві, у мене не було (сміється). Старші брати – також грають у футбол. Зокрема, Еммануель Одібе нині захищає кольори клубу «Шуртан» – це в Узбекистані.
«Нігерійські друзі розповіли всю правду про Україну»
— Як виник варіант із «Арсеналом»?
— Річ у тім, що, на жаль, повноцінно закріпитися попри всі зусилля в «Сієні» не вдалося. Десь проблеми зі здоров’ям завадили, не завжди конкуренцію витримував. Спочатку мене влаштували до оренди у клуб «Сюдтіроль» – це третя за рангом італійська ліга. Звісно, я був не у захваті від такого розвитку подій. Зрештою, влітку мій агент запропонував цей варіант – саме завдяки агенту я і опинився в «Арсеналі».
— Чи були якісь ще варіанти, крім «Арсеналу»?
— Так, справді був певний інтерес і від інших клубів. Зокрема, мною зацікавився німецький «Кайзерслаутерн», а також три італійські клуби — «Болонья», «Чітаделла» та «Падова», був інтерес і в Росії. Проте найбільш конкретну пропозицію мені зробив саме «Арсенал».
— За нашою інформацією, ти досі на контракті з «Сієною», а у Києві перебуваєш на правах оренди…
— Саме так, проте відчуваю, що тут я затримаюсь надовго. Є бажання підписати повноцінний контракт.
– Перед переїздом до України, мабуть, радився з численними нігерійцями, котрі виступають у нас?
– Звичайно, відразу зателефонував Айїлі Юссуфу, який тут уже не один рік виступає. Він мені розповів, що тут усе «окей», гарантував, що не пожалкую, якщо переїду до «Арсеналу». Ще проконсультувався з іншими динамівцями — Лукманом Аруною та Брауном Ідейє, котрі переїхали до України також влітку, але трошки раніше за мене. Вони також запевнили мене, що все буде гаразд.
— А що знав про Україну перед переїздом?
— Зізнаюся чесно, що нічого. Був у курсі хіба що про футбол в України. Знав, що такі клуби, як «Шахтар» і «Динамо» завжди, як-то кажуть, на виду в Європі — регулярно грають у Лізі чемпіонів.
— Ти відіграв майже десяток матчів у Серії А. Які враження?
— Пам’ятаю кожен матч у складі «Сієни». Поєдинки у Серії А — це справді щось незабутнє. Особливо запам’ятався матч проти «Ювентуса». Ми приймали «Стару синьйору» вдома та програвали з рахунком 0:3. У перерві я вийшов на поле, і ми неймовірним чином змогли відігратися. Звісно, я ці події не дуже пов’язую, проте, що й казати, було приємно. Певно, той матч запам’ятаю на все життя.
— Не секрет, що українська прем’єр-ліга поступається італійській Серії А. Чи реально порівняти ці чемпіонати?
— Безумовно, рівень футболу в Італії вищий — це факт. Проте мене у жодному разі не розчарував український чемпіонат — зізнаюся, що був гіршої думки про УПЛ до переїзду.
«Намагаюся дружити з усіма!»
— Яким чином проводиш вільний час у Києві?
— Постійно зустрічаюся зі своїми друзями. Скажімо, після тренування рідко коли відразу розходимося по домівках — можемо разом сходити пообідати чи повечеряти у компанії одноклубників.
— А з ким ти найбільше спілкуєшся?
— А для мене усі — друзі. Ми робимо спільну справу, тому маємо підтримувати дружні стосунки один із одним – інакше нічого не вийде. Ось ти, хоча і не мій одноклубник, а журналіст, – все одно для мене теж друг. Я дуже дружелюбний!
— Тож, друже, розкажи мені про те, якою мовою спілкуєшся з товаришами по команді, з тренером?
— Ти знаєш, я вже розпочав вивчати російську, дещо розумію. Записався до вчителя, котрий кілька разів на тиждень покращує мої знання. Гадаю, без володіння мовою, якою спілкується більшість у команді, — складно розуміти все в повному обсязі. Взагалі тренер і деякі гравці володіють ще й англійською — тож якоїсь проблеми у цьому немає.
— Ти одного разу відіграв у складі збірної Нігерії. Чи перебуваєш наразі у полі зору тренерів національної команди?
– Так, виклики отримую регулярно, а ось виходити на поле вдається, на жаль, не завжди. Працювати, працювати і ще раз працювати — моє завдання на сьогодні. Якщо не буду зупинятися — впевнений, невдовзі стану основним у збірній.
— У червні в Україні пройде чемпіонат Європи. До збірної Нігерії ця подія має дуже відносне значення, але чи збираєшся особисто відвідати хоча б один матч?
— Є такі плани. Сезон уже закінчиться, проте навряд чи поїду відразу з Києва у відпустку — саме задля того, аби побувати на такій події, нехай і у статусі спостерігача.
— Наостанок, яка твоя найзаповітніша футбольна мрія, Майкле?
— (після довгої паузи) Мабуть, скажу жахливу банальність, проте одного дня мрію потрапити до складу якогось гранда європейського футболу.
ДОСЬЄ
Майкл ОДІБЕ, захисник київського «Арсеналу». Народився 23 липня 1988 р. у місті Лагос, Нігерія. Виступав у командах:
«Фьорст Банк» (Нігерія), 2007-2008 – 24 матчі, 1 гол-
«Юніон» (Бельгія), 2008-2009 – 11 матчів-
«Сієна» (Італія), 2009-2010 – 9 матчів-
«Сюдтіроль» (Італія), 2011 – 13 матчів, 1 гол-
«Арсенал» (Україна), 2011 – 5 матчів, 1 гол.
У складі збірної Нігерії провів 1 матч.
Джерело: Гліб КОРНІЄНКО, Український футбол
